Кодування від алкоголізму: як воно працює і які є альтернативи

Що називають кодуванням

Кодування від алкоголізму — побутова назва двох різних підходів до лікування алкогольної залежності:

• Психотерапевтичне кодування. Під час сеансу, інколи в гіпнозі, лікар навіює людині установку не пити й переконує, що алкоголь стане для неї небезпечним.
• Медикаментозне, або «хімічне», кодування. Людині дають таблетки, вводять препарат у вену чи вшивають його під шкіру. Такі препарати блокують фермент, що переробляє продукти розпаду алкоголю, і навіть невелика порція спиртного може викликати тяжку реакцію.

Кодуванням інколи називають і уколи препаратів, що зменшують тягу до алкоголю. Вони діють інакше: приглушують бажання випити й задоволення від спиртного. Такі препарати призначає лікар.

Як кодування має працювати

Обидва підходи тримаються на страху й зобов’язанні. Людина знає, що після чарки їй може стати дуже погано, і цей страх допомагає втриматися, коли накочує тяга. Сама процедура теж важить: людина пообіцяла собі й рідним, підписала згоду, обрала дату.

Кодування зазвичай роблять на строк: від кількох місяців до кількох років. Частина людей сприймає його як паузу, чекає, коли строк мине, і знову п’є. Тому цей час варто використати, щоб змінити те, що штовхало до чарки: компанію, режим дня, спосіб справлятися зі стресом.

Чи допомагає кодування

Кодування саме по собі залежність не лікує. Воно дає час, а результат залежить від того, як людина цей час використає. Найкраще воно спрацьовує, коли людина сама вирішила не пити й поруч є лікар, психотерапевт чи група підтримки.

Доказів ефективності небагато. Препарати, що викликають реакцію на алкоголь, у дослідженнях допомагали переважно тоді, коли людина приймала таблетки під наглядом медика чи близьких, з якими про це домовилася. Для вшивання препарату під шкіру й для навіювання якісних досліджень мало, тож обережно ставтеся до реклами, яка обіцяє тверезість після одного сеансу.

Чим небезпечний алкоголь після кодування

Якщо людина випиває, поки в організмі діє такий препарат, у крові накопичується токсичний ацетальдегід. Зазвичай за кілька хвилин червоніють обличчя й шия, з’являються жар, сильне серцебиття, головний біль, нудота, блювання, задишка. Тиск може різко впасти, аж до непритомності, а в людей із хворим серцем реакція загрожує порушенням ритму й інфарктом.

При таких симптомах телефонуйте 103 або 112 і скажіть диспетчеру, що людина пройшла медикаментозне кодування й випила. Не перевіряйте кодування «пробною» чаркою.

Реакцію може дати й прихований спирт: настоянки, деякі сиропи від кашлю, ополіскувачі для рота, соуси й десерти з вином чи коньяком. Лікар, який проводив процедуру, має пояснити, чого уникати і скільки діє препарат.

Чому кодувати може тільки нарколог

Кодування — медичне втручання, і за законом його проводять тільки за інформованою згодою пацієнта. Людина має знати, який метод їй пропонують, скільки він діє, чим небезпечний алкоголь у цей час і як діяти при зриві. Згоду вона дає сама й тверезою.

Перед процедурою нарколог:

• переконується, що людина достатньо довго не п’є: скільки днів потрібно, залежить від методу;
• розпитує про хвороби, ліки й попередні спроби кинути;
• вимірює тиск, призначає ЕКГ та аналізи крові, зокрема печінкові проби;
• оцінює психічний стан і ризик синдрому відміни.

Протипоказання визначає лікар. Медикаментозне кодування зазвичай не проводять при хворобах серця й судин, тяжких хворобах печінки, під час вагітності й при психічних розладах. Якщо «закодувати» пропонують без огляду й аналізів, шукайте іншого лікаря.

Чому не можна різко кидати перед кодуванням

Для кодування потрібна тверезість, але людині, яка тижнями п’є щодня чи виходить із запою, різко кидати вдома небезпечно. Протягом першої доби починаються тремтіння, пітливість, тривога, безсоння, а далі можливі судоми й алкогольний делірій, або «біла гарячка». Тому спочатку нарколог допомагає безпечно припинити пити, інколи в стаціонарі, і тільки потім обговорює кодування чи інше лікування.

Якщо почалися судоми, людина марить, бачить те, чого немає, або не впізнає рідних, телефонуйте 103 чи 112. Безпечний план відмови від алкоголю ми розібрали в статті «Як кинути пити».

Альтернативи кодуванню

Кодування — лише один із варіантів, і не найкраще вивчений. Нарколог може запропонувати:

• препарати, що зменшують тягу до алкоголю: їх призначає лікар після огляду, а людина приймає їх свідомо;
• психотерапію: когнітивно-поведінкова терапія й мотиваційне консультування вчать помічати тригери й справлятися з тягою без чарки;
• групи взаємодопомоги анонімних алкоголіків та інші групи підтримки, зокрема онлайн;
• реабілітаційну програму, якщо вдома втриматися не вдається;
• підтримку для родини: консультації психолога й групи для рідних людей із залежністю.

Ці методи поєднують між собою, а за бажанням людини і з кодуванням. Вибір обговоріть із лікарем.

Як рідним допомогти без тиску

Закодувати людину проти її волі не можна, а тиск і погрози часто закінчуються тим, що вона починає пити потай. Жоден метод, жодні краплі чи капсули не дають людині таємно, у їжі чи напоях: усе тільки з її відома й згоди. Людина, якій таємно дали препарат, що викликає реакцію на алкоголь, може випити, не знаючи про небезпеку. До того ж ви можете не знати про її протипоказання.

• говоріть, коли людина твереза й спокійна: про конкретні випадки й свої почуття, без ярликів і звинувачень;
• запропонуйте разом сходити до нарколога чи психотерапевта;
• не прикривайте наслідки пиття: не виправдовуйте прогули, не гасіть її борги;
• помічайте й підтримуйте кожен крок до тверезості;
• подбайте про себе: групи для рідних і психолог допомагають не вигоріти.

Якщо людина напідпитку погрожує чи застосовує насильство, ваша безпека на першому місці: телефонуйте 102.

Дієтичні добавки в розділі «Алкоголь»

У розділі «Алкоголь» є дві добавки для дорослих, які самі вирішили пити менше:

• Алкотрен — краплі 20 мл з екстрактами бульбокоренів топінамбуру, коренів і листя копитняку європейського, трави золототисячнику й коренів пуерарії лопатевої;
• Алкодівін — 10 капсул по 400 мг з бурштиновою кислотою (80 мг), гліцином (75 мг), вітаміном С (50 мг), таурином, екстрактом розторопші плямистої, імбиром, куркумою, коренем солодки й цитратом цинку (15 мг). Протипоказання: індивідуальна чутливість до компонентів, вагітність і годування груддю, дитячий вік, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Це дієтичні добавки, не лікарські засоби. Приймає їх тільки сама людина, з власного відома й згоди: додавати краплі чи капсули в їжу або напої потай не можна. Перед прийомом порадьтеся з лікарем.